У полі стихає глухий гуркіт вибухів – мінометний розрахунок нетішинських нацгвардійців завершує чергову серію вогневих завдань. У повітрі ще відчутний запах пороху, автомобіль VAMTAC швидко розвертається, і екіпаж за лічені секунди готується змінити позицію. Усе відпрацьовано до автоматизму: розгорнутись, відпрацювати, згорнутись і зникнути, поки ворог навіть не встиг визначити точку пострілу.
У військовй частині 3043 розповіли, як проходять тренування нетішинських гвардійців із використанням самохідних 120-міліметрових мінометів Alakran, змонтованих на автомобілі. Головна мета занять – підвищити швидкість і точність вогню, а також відпрацювати взаємодію з повітряною розвідкою.
Безпілотник, що завис високо над полігоном, передає координати у реальному часі, а командир підрозділу по рації коригує вогонь: кілька секунд – і наступна серія мін точно «лягає» в ціль. Екіпажі діють злагоджено: командир віддає наказ, навідник коригує кут, заряджаючий готує постріл. Потім короткий гул, спалах і нове: «Ціль уражена».
«Усе має бути швидко й точно: розгортання, корекція, постріл, зміна позиції. Alakran дає нам мобільність, а дрон можливість бачити результат одразу. Головне діяти, як один механізм», – розповідає командир взводу з позивним Хуліган.
Кожна така вправа – це не просто тренування, а робота на виживання. Мінометна тактика «вистрілив – зник» – це шанс не лише завдати удару, а й уникнути ураження у відповідь. Саме тому нетішинські гвардійці відточують кожен рух до секунди: знати, як діяти, швидко закріпити міномет, коли віддати команду на відкриття вогню.
На цей раз заняття завершені усі ураження підтвердив дрон – отже завдання виконано. Завтра буде новий день і нові координати. Але алгоритм незмінний: розвідка, постріл, точність і рух. Це формула, завдяки якій українські воїни завдають потужних ударів окупантам і забезпечують вогневе прикриття для піхоти на полі бою.
