30 серпня, у Міжнародний день безвісти зниклих, у Нетішині відбулася мирна акція на підтримку українських військовополонених та безвісти зниклих. Захід пройшов за ініціативи нетішинських родин та організаційної підтримки Ветеранського простору «Вдома».
День зниклих безвісти – це дата, яка з кожним роком набуває особливого значення для України. В умовах війни, яка триває з 2014 року і особливо загострилася після повномасштабного вторгнення росії у 2022 році, тема зниклих безвісти стала болючою та актуальною для багатьох родин. Вони живуть у постійному очікуванні новин про своїх близьких, намагаючись знайти відповіді на питання, що не дають спокою...
Безвісти зниклі – не значить забуті. У кожному місті України у цей день проводять заходи, аби нагадати про тисячі українців, цивільних і військових, доля яких невідома.
У пятницю, 30 серпня, на мирну акцію вийшли й нетішинці. На площі біля готелю «Горинь» зібралися родичі та друзі тих, хто втратив зв’язок із захисниками України, волонтери, представники міської влади та небайдужі містяни, щоб вкотре нагадати світовій спільноті про військових, які перебувають в російському полоні та зникли безвісти під час бойових дій.
Люди принесли з собою фотокартки своїх рідних та близьких, синьо-жовті стяги, прапори з найменуванням військових бригад, плакати із закликами про допомогу «Безвісті зниклі – не значить забуті», «Невідомість вбиває», «Кричи про них», «Мовчання теж злочин»… Атмосфера була наповнена болем і надією. Усі ледве стримували сльози, намагаючись знайти розраду в єдності з іншими учасниками акції.
Рідні Героїв, що зникли безвісти і перебувають у ворожому полоні, розповідали про своїх найдорожчих, ділилися спогадами та надією дочекатися їх живими та здоровими.
Особливо зворушливим моментом став виступ Світлани Медвєдєвої, мами Михайла Медвєдєва із 132 батальйону, який зник 10 листопада 2023 року у селі Вербове Запорізької області. Вона поділилася своєю історією, розповіла про тяжкі очікування та надії, які не згасають:
«Я сьогодні одягла вишиванку мого сина. Вона ще пахне ним… Ці страшні 10 місяців невідомості, де знаходиться твоя дитина, - це місяці розпачу і безнадії. Але це не тільки моя біда, у нас кожна третя мама живе у стані розпачу та невідомості. Адже нічого не знає про долю своєї дитини. І сьогодні ми вийшли нагадати нашому місту, що проблема безвісти зниклих не десь там далеко, це проблема й нашого рідного Нетішина. Понад 50 військовослужбовців, які пішли захищати кожного з нас, зараз є безвісти зниклими. Це наші сини, чоловіки, брати, батьки, друзі, сусіди та колеги, і ми не дамо світові забути про них... Дай, Боже, щоб кожна мама дочекалася свого сина, дружина – чоловіка, дитина – тата, сестра – брата. Ми вас чекаємо, ми вас шукаємо і віри не втрачаємо. Честь і слава нашим захисникам та захисницям!».
До учасників акції з промовою звернувся міський голова Олександр Супрунюк.
Ведуча заходу Іванна Олійник прочитала власний вірш, яким вразила до глибини душі.
Хвилиною мовчання присутні вшанували кожного, хто віддав за Україну найдорожче – своє життя.
Важливо не залишатися байдужими, адже кожен зниклий безвісти – це чиясь трагедія, і жодна родина не повинна залишатися наодинці зі своїм болем.
Молімося, щоб всі, хто й досі вважаються зниклими безвісти – повернулися додому живими! Нехай милосердний Господь почує кожну молитву, додає сили рідним, що невпинно чекають, охороняє та береже нашу Україну та її Захисників.
