Третій день поспіль наші серця огортають смуток, біль і сльози - Нетішинська громада оплакує своїх Героїв. Сьогодні, 12 січня, на щиті навіки повернувся додому український захисник, нетішинець Володимир Відрук. Воїну було лише 28...
Володимир Відрук – випускник Нетішинської гімназії «Енергія». У Нетішинському професійному ліцеї здобув професію зварювальника. Він був добрим, порядним і надзвичайно працьовитим. Не цурався жодної справи. Робота в його руках "кипіла". Про таких кажуть – справжній українець.
На фронт пішов наприкінці вересня минулого року. Володимир Відрук був солдатом, навідником аеромобільного відділення аеромобільного батальйону в/ч А4350.
3 січня під час ведення бойових дій в районі Мар'їнки Донецької області в результаті атаки ворожого дрона військовослужбовець загинув.
За нашу незалежність помирають найкращі – молодий цвіт нації... Воїну Володимиру Відруку було лише 28… Молодий, повний сил та енергії, планів на життя - працювати, будувати сім’ю, народжувати й виховувати дітей, розбудовувати країну, реалізовувати свої мрії та задуми…
12 січня велика родина, представники влади та духовенства, друзі, однокласники, вчителі, побратими, сусіди та сотні небайдужих містян прийшли розділити невимовне горе матері Тамари та батька Миколи, сестер Олени та Ірини з сім’ями, дідуся Василя та бабусі Ольги, хрещених батьків.
Панахиду за загиблим Героєм відслужили священники храмів ПЦУ, греко-католицької та римо-католицької церков на чолі з архімандритом Владиславом, настоятелем Собору Св. Архістратига Божого Михаїла та Архангела Гавриїла.
Слова подяки батькам, які виховали гідного сина, захисника висловив отець Владислав. «Коли ми святкували Різдво Христове, кожен з вас чув слова зі святого Євангелія, в якому сказано, що старозавітний цар Ірод хотів знищити немовля Сина Божого. І видав жорсткий наказ. Було вбито понад 14 тисяч немовлят… А сьогодні ми є свідками того, як новозавітний ірод видав наказ, щоб знову вбивати синів і дочок, щоб знову лилася кров невинно убієнних за віру, за правду, за народ… Важко знайти слова, які б загоїли рану батька й матері, їхній біль, їхню втрату… Висловлюючи співчуття, дякую батькам за сина, який віддав своє життя задля того, щоб ми жили, щоб над нашими головами було мирне небо», - зазначив у своєму зверненні священник.
Співчуття родині загиблого Героя від громади висловив міський голова Олександр Супрунюк: «Кажуть, словом можна вбити. Але немає слів, якими можна було б вгамувати біль та горе батька й матері. Сьогодні ми знову ми проводимо в останній путь нашого Героя. Дмитро - простий хлопець. Наймолодший в родині. Трудяга, їздив на заробітки за кордон, щоб родина жила в достатку. Він був би хорошим чоловіком, прекрасним батьком. Так, як він любив своїх племінниць, далеко не кожен батько стільки тепла віддає рідним дітям. Дякую батькам за патріота, дякую за Героя!»
Відспівали Героя у Соборі архістратига Михаїла та архангела Гавриїла ПЦУ.
Поховали Героя на міському кладовищі з усіма військовими почестями
Доземно вклоняємося батькам за те, що виховала патріота й справжнього захисника України!
Дякуємо тобі, Воїне!
Ми не маємо права забути твій подвиг. Ти віддав найдорожче – своє життя, боронячи Україну від окупантів.
Вічна слава й пам’ять нашому Захисникові!
