Нетішин знову у сльозах та жалобі. Війна продовжує приносити нестепний біль у нашу громаду. Вона відбирає життя у мужніх захисників, які до останнього подиху борються за мирне небо над Україною. У четвер, 11 січня, рідні, друзі, духівництво, побратими та небайдужі нетішинці у глибокій скорботі провели до місця останнього спочинку гідного сина України Дмитра Кирилюка.
Дмитро Кирилюк – випускник Нетішинського ліцею №3. У Нетішинському професійному ліцеї здобув робітничу професію. У мирному житті не цурався жодної роботи. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Дмитро пішов до місцевої самооборони. Минулого року його мобілізували. Військовий вишкіл проходив у Польщі.
Солдат Дмитро Кирилюк, 1990 року народження, був навідником десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти в/ч А1910.
Мужній воїн загинув 20 грудня поблизу населеного пункту Синьківка Куп'янського району Харківської області в результаті атаки рашистського дрона та артилерійського обстрілу позицій.
Захиснику було лише 33… Тільки жити, будувати плани, любити, народжувати дітей… Молодий, сповнений сил і жаги до життя, злетів у небо янголом... У Героя залишилася мама і молодший брат, який також боронить країну від окупантів.
11 січня Дмитро Кирилюк повернувся додому, до рідного міста – назавжди, щоб Героєм поповнити небесне воїнство. На площі перед адмінбудівлею виконкому відбулося багатолюдне прощання із захисником. Рідні, близькі, друзі, священнослужителі різних конфесій, побратими, сотні мешканців громади прийшли провести в останню земну дорогу мужнього захисника.
Панахиду за загиблим воїном відслужили священники храмів Православної церкви України, греко-католицької та римо-католицької церков.
«Ми зустрічаємо нашого воїна-Героя, нашого захисника, ангела-охоронця, який донедавна боронив країну. Ми перед ним у боргу, бо він охороняв нас, охороняв нашу державу, наш народ, цілісність і суверенітет нашої країни. Колись Христос, коли ішов на проповідь, побачив рибалок, які полоскали сітки, і покликав їх за собою. Вони залишили все і пішли у світ за Христом… Ось приблизно так воїни-захисники залишили свої домівки, батьків, дітей, дружин, чоловіків і відгукнулися на заклик боронити нашу державу. Вони залишили усе, позбавили себе будь-якого комфорту і зручностей, і пішли невідомо куди, у краї, в яких ніколи не бували, яких не знали, але вони вийшли назустріч ворогові, проявили самовідданість і жертовність заради кожного із нас, заради миру, який ми маємо сьогодні тут… Нехай Господь приймає душу полеглого воїна Дмитра, нехай упокоїть його у місці вічному, а ми завжди будемо пам’ятати про усіх наших воїнів – живих і мертвих», - зазначив у своїй промові отець Василь, настоятель Святодимитрівського храму.
Щирі слова вдячності та співчуття рідним від імені громади висловила міський голова Олександр Супрунюк: «У нас просто немає іншого вибору. Ми не маємо права зупинятися. Втрата рідних і близьких на війні - це величезна жертва. Це біль для нас усіх. Але якщо ми не вистоїмо, не пожертвуємо сотнями, тисячами поранених і вбитих, то загинуть мільйони. Щодня бачимо, як ракетами знищують Харків, Дніпро та інші міста не залежно, яке там населення - україномовне чи російськомовне… Сьогодні ми низько схиляємо голову і щиро співчуваємо рідним і близьким загиблого. Вони віддали найдорожче – молодого хлопця, який мав жити, радувати їх, будувати своє життя, народжувати дітей…».
Після прощання жалобна процесія з квітами, прапорами, національною символікою та духовим оркестром попрямувала центральними вулицями міста до Собору Святого Архістратига Божого Михаїла та Архангела Гавриїла, де й відспівали бійця.
Поховали захисника з усіма військовими почестями на місцевому цвинтарі.
Схиляємо голови на знак поваги і шани. Вічна пам’ять Герою!
