Нетішинська громада знову у чорному смутку. Війна забрала життя у молодого патріота Олександра Літвіненка. 2 жовтня 30-річного захисника України нетішинці проводжали у засвіти зі сльозами, квітами та національною символікою.
Добрий, щирий, життєрадісний, справедливий, завжди готовий прийти на допомогу і надати необхідну підтримку. Таким Олександр Літвіненко був у мирному житті, таким він залишиться у пам’яті усім, хто його знав.
Олександр - випускник першої школи. Закінчив Березнівський лісотехнічний коледж. Працював в Острозькому лісгоспі - садив дерева, доглядав за ним, заготовляв лісове насіння і вирощував саджанці. Завела доля його й за кордон. Понад 6 років був садівником у Польщі.
Його останнім місцем роботи стало комунальне господарство «Комфорт» міста Нетішина.
За своє коротке життя Олександр посадив не один сад. Побудував би й дім, виростив би й сина. Якби не війна… Він не встиг здійснити всіх своїх мрій, але, не вагаючись, пішов боронити від ворога свою землю, свій народ, своїх рідних і близьких. За усіх нас воїн віддав найдорожче – своє життя, яке обірвала війна.
30-річний Герой був солдатом, вогнеметником вогнеметного взводу роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту. Він загинув 23 вересня під час мінометного обстрілу в районі Бахмута Донецької області.
2 жовтня до свого рідного дому захисник України повернувся на щиті.
Вмилася сльозами родина Олександра. У чорному смутку схилила голову вся Нетішинська громада. Віддати шану воїну та підтримати рідних прийшло духівництво, представники влади, близькі, друзі, колеги, знайомі.
Велелюдно було біля будинку Героя, що по вулиці Шевченка. Від дому захисника жалобна хода пройшла до центральної площі міста. Панахиду за загиблим воїном відслужили священники храмів Православної церкви України, греко-католицької та римо-католицької церков.
«Нинішній час вимагає від нас єдності. Ми повинні йти пліч-о-пліч один із одним і підтримувати один одного. Ми повинні розуміти, що воїни-захисники, які по року, а то й півтора на війні, також втомлені. І їхня втома набагато більша за нашу. Отож, наближаймо перемогу! Кожен день. Міркуймо, що ми можемо зробити, щоб здолати ворога... Висловлюю співчуття родині, яка нині у великій скорботі. Ви - не одні, ми - з вами. Ми розділяємо ваше горе, знаємо, що вам буде важко, дуже боляче, проте ніколи не буде соромно. Воїн-захисник Олександр назавжди залишиться Героєм. Нехай Господь прийме його до себе. Він відгукнувся на заклик Господній: «Іди за мною». Залишив все і пішов. Пішов захищати кожного з нас, тож нехай Господь прийме його у вічну оселю. Ми будемо пам’ятати усіх наших Героїв, будемо молитися за них та вшановувати їх», – зазначив у своєму зверненні до громади отець Василь, настоятель Свято-Дмитрівського храму.
«Саша, коли дзвонив, писав нам з фронту, ніколи не казав, де він, в якому пеклі. А навпаки: «У мене все добре, ви не хвилюйтеся за мене. Тримайтеся. Якщо ви будете триматися, в мене буде все добре. Коли приїду додому, обов’язково зайду до вас». Він обіцяв нам повернутися у жовтні. Як би це страшно не звучало, на вулиці – жовтень… - поділилася спогадами Марія Власюк, депутатка міської ради, керівник комунального підприємства «Комфорт», де працював Олександр Літвіненко. - Наш Сашко не був військовим, він був мирною доброю людиною. Він хотів садити дерева і доглядати за ними. Він не хотів воювати. Але він - справжній захисник, справжній патріот. Ми завжди казали, що він буде дбайливим господарем, комусь дуже хорошим чоловіком, турботливим батьком. Все обірвала війна…. Висловлюємо щирі співчуття родині, особливо бабусі, за яку завжди чи не найбільше хвилювався. Дякуємо вам за нашого Сашу».
Відспівали воїна у Соборі Св. Архістратига Божого Михаїла та Архангела Гавриїла ПЦУ.
Поховали Героя з усіма військовими почестями на міському кладовищі.
У запеклих боях з підступним ворогом захисники України виборюють наше право бути господарями на своїй землі. Олександр Літвіненко - один із них.
Світла пам’ять про мужнього Героя, який віддав своє життя за Україну, назавжди залишиться у серцях нетішинців.
Немає у світі сили, яка б могла затамувати невгамовний біль рідних. Щирі вам співчуття...
