«Шевченко відомий та невідомий» - під такою назвою 19 травня у Нетішинському краєзнавчому музеї проведено одноденну книжкову виставку. Захід присвятили Міжнародному дню музеїв та роковинам перепоховання Тараса Шевченка.
У Музеї книги Острога зібрана одна з найкращих та найбільших колекцій «Кобзарів», яка нараховує 217 екземплярів. З невеликою частиною найцікавіших видань мали змогу ознайомитися й нетішинські старшокласники під час одноденної книжкової виставки, яка експонувалася у Нетішинському краєзнавчому музеї. Її приурочили Міжнародному дню музеїв та постаті пророка українського народу Т. Г. Шевченка (22 травня роковини перепоховання Кобзаря).
Світлана Позіховська, завідувач Музею книги та друкарства ДІКЗ м. Острога, Заслужений працівник культури України, презентуючи виставку «Кобзарів», видань різних років, розповіла десятикласникам Нетішинського ліцею №1 й багато цікавих невідомих фактів з біографії поета.
«Багато речей про Тараса Шевченка, які ми знаємо, є просто міфами та легендами, які не мають нічого спільного з реальністю», - акцентувала Світлана Позіховська.
Відтак село, де народився український митець, називається Керелівка, а не Кирилівка. Тарас Шевченко не був старим дідом в кожусі та смушевій шапці – простим селянським поетом. Мама Шевченка до заміжжя не була кріпачкою, але вийшла за кріпака. Родина поета не була бідною. Батько чумакував, возив сіль з Криму (а вона на той час коштувала дорого), ремонтував вози, сім’я навіть мала найманого робітника. Батько своє майно після смерті заповів розділити між 5 дітьми, лише Тарасу нічого не залишив. Він сказав так: «Тарас сам собі проб’є дорогу. Він настільки здібний, що з нього виросте щось велике або велике ледащо». Шевченко був освіченою світською людиною, добре знав українську, польську та російську мови. За життя він більше зажив слави як художник, а не як поет, був академіком мистецтва. Непогано заробляв, малюючи портрети та створюючи гравюри. Був модником. Якось у щоденнику він написав, що купив собі шкіряний макінтош за 100 рублів, а за цю суму тоді можна було купити стадо з шести корів. З того часу збереглося кілька фотографій, де Шевченко у світлому костюмі-трійці, з краваткою, охайно підстрижений та поголений. Не був він й алкоголіком, але любив чай з ромом. Для викупу художника з кріпацтва гроші насправді зібрала українська діаспора. Шевченко дуже любив Україну, але прожив тут всього 14 років за все своє життя. Великий Кобзар не встиг написати заповіт. Йому було лише 47 років, коли він помер.
«Ще у 2003 році у нашому музеї спільно із Музеєм книги та друкарства ДІКЗ м. Острога був започаткований проєкт «Одноденна книжкова виставка». Тоді увазі відвідувачів була представлена колекція книг-мініатюр. З тих пір щорічно, а іноді й декілька разів на рік, проводились цікавезні виставки. Були тут і стародруки, і Євангелії, букварі та багато іншого. У зв’язку з пандемією та початком повномасштабної війни проєкт було призупинено», - зауважила директор Нетішинського краєзнавчого музею Оксана Конончук, відкриваючи виставку. Відтак хорошу традицію вдалося відновити.
Захід пройшов нестандартно та без кліше, цікаво та пізнавально, учні отримали нові знання та приємні враження.
Доречно доповнювала захід й виставка робіт учнів Нетішинської художньої школи, яка експонується в музеї: постери, ілюстрації до творів Тараса Шевченка створювали відчуття реальності та причетності до подій.
