Виявляється, більшість нетішинців вважає птахів, які облюбували територію першого ліцею, воронами. Насправді - це граки.
Про особливості цих пернатих розповів Тарас Вихованець, співробітник Нетішинського міського краєзнавчого музею.
Вранці, поспішаючи на роботу і, звично, проминаючи територію ліцею № 1, я мимоволі почув, як, напевне, матуся звернулася до дитини із приблизно такими словами: «Бачиш, які ворони…». Більшість із нас кличуть цих пернатих воронами.
Граки - мешканці узлісь, гаїв, лісопосадок та парків
Поліпшення природничої культури суспільства таїть безліч резервів. Серед них — обізнаність зі світом пернатих, принаймні тих, що живуть поряд із нами. Знайомий мені орнітолог сказав якось, що люди дрібних птахів знають як горобців, синичок ще відрізняють… Мені ж хочеться додати, що багатьом великий чорний птах чомусь обов’язково асоціюється з вороною. Між іншим, ворона чорна (Corvus corone) нині для України загалом не характерна. Тож, слухайте, якщо ви справді здибаєте в Нетішині чи на околицях таку ворону й зафіксуєте знахідку на знимці, негайно повідомте Українське товариство охорони птахів чи Західноукраїнське орнітологічне товариство — для науки це буде сенсація! Натомість, у нашій державі масово поширений інший вид ворони — сіра (Corvus cornix), яку сплутати з граком просто неможливо.
Граки живуть практично по всій території України, за винятком гірських місцевостей. Ці чорні з пурпурово-синім металічним полиском поважні птахи — звичайні мешканці узлісь, гаїв, лісопосадок та парків. Їх можна уздріти на полях, смітниках. В Нетішині місцем багаторічної грачиної колонії із неймовірно величезною кількістю гнізд (порахувати б при нагоді!) є старий сосновий парк поблизу ліцею № 1. Особливою рисою дорослого птаха є гола шкіра біля основи дзьоба, і це, серед іншого, різнить його від чорної ворони…
Гайворон, фото автора
Вони повернулися до своїх домівок ще доволі холодної пори… Упродовж дня їх можна побачити тут і там: хтось шукає поживу, копирсаючись у ґрунті, інший несе у дзьобі жмут сухої трави чи гілочку, аби влаштувати чи поправити гніздо, інші з’ясовують стосунки. Якось у середині березня цього року, вранці на дереві перед входом до музею я помітив нашого героя з величенькою скибкою чи то хліба, чи батона. Щойно пернатий почав його вминати, шматок окрайця упав на землю. Несподівана прикрість може й засмутила гайворона, проте не відохотила продовжити сніданок. За якусь мить із невеличким залишком шкуринки гавер злетів і полетів… а м’якушем, що випав у гайвора, продовжили вранішню трапезу всюдисущі голуби.
За граками помічали й деякі «інтелектуальні» здібності
Грайворони майже всеїдні. Вони живляться різноманітними комахами та їх личинками, в тому числі шкідниками (хрущі, клопи-черепашки, жуки-кузьки, бурякові довгоносики тощо), мишовидними гризунами, ягодами, залишками людської їжі і навіть… синтетичними упаковками із залишками їстівного! Попри те, що граки вміють видзьобати насіння зернових та городніх культур, завдати іншої господарської шкоди, користі від гальворонів більше у порівняння зі збитками, тому нищити їх не варто.
За граками помічали й деякі «інтелектуальні» здібності. У спеціальній літературі згадують вигодованого в неволі птаха, що мандрував зі своїми господарями на мотоциклі. Іноді він надовго залишав їх, відлітаючи у власних справах, але жодного разу не загубився, знаходячи потрібний транспортний засіб… за звуком мотору. Неодноразово спостерігали й те, як пернаті вправно кидають об асфальт волоські горіхи, аби змусити шкаралупу тріснути. Переконаний, що уважне спостереження за цими, наважуся сказати, «лицарями пташиного розуму» розкриє перед нами й інші таємниці їх дивосвіту. Насамкінець, залишається додати, що у 2019-му в Україні грак, гайворон став птахом року!
Якщо раптом вам закортить довідатися про цього птаха більше, раджу ознайомитися зі статтею відомого українського орнітолога Віталія Грищенка: Грищенко В. Загадка чорної ворони // Беркут. — 2008. — Т. 17. — Вип. 1-2. — С. 179-182, електронний варіант: http://www.aetos.kiev.ua/pdf/berkut/berkut17.pdf
Тарас Вихованець
