Ольга Бобіна у депутатському кріслі вперше. У Нетішинській міській раді вона представляє політичну силу «ВО «Батьківщина». Очолює постійну комісію міської ради з питань гуманітарної сфери, регламенту, депутатської діяльності, законності, правопорядку, антикорупційної діяльності. Серед пріоритетів її депутатської діяльності – розвиток соціальної сфери міста, культури, освітньої галузі, яка наразі переживає процес реформування, а також активне залучення молоді до розвитку міста, бо переконана: поєднання молодості і досвіду обов’язково має дати хороші результати.
Ольга Петрівна за освітою – педагог. Кар’єрними сходинками пройшла шлях від вихователя дитсадка до очільника управління освіти. П’ять років обіймала посаду заступника міського голови. Сьогодні усі її зусилля, як начальника управління освіти, спрямовані на успішну реалізацію освітньої реформи у закладах міста.
- Ольго Петрівно, розкажіть нашим читачам про себе. Звідки родом, де навчалися, працювали? Як потрапили до Нетішина?
- Народилася я на Чернігівщині, в селі Іваньків Коропського району. Дитинство було щасливим. Завжди мала багато друзів. А коли пішла до школи, то вже не уявляла без неї свого життя. Під час тривалих літніх канікул мені не вистачало шкільної атмосфери, не могла дочекатися першого дзвоника. Мабуть, саме тому й обрала професію педагога.
Після закінчення восьмирічки вступила до Путивльського педучилища, що на Сумщині (нині педагогічний коледж). Найкращі студентські роки пройшли у мальовничому історичному містечку. У нас була дуже дружна група. Ми і досі влаштовуємо зустрічі через кожні 5 років. Цьогоріч виповнюється 35 років, як закінчила педучилище, тож знову запланована зустріч одногрупників.
Вищу освіту отримала у Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова.
У Путивлі зустріла свою долю – майбутнього чоловіка Сергія.
Трудову діяльність розпочинала у Волокитинській восьмирічній школі на Сумщині. Згодом чоловіка за комсомольською путівкою направили на Хмельницьку АЕС, і ми з сім’єю переїхали до Нетішина. У дитсадках №4 та №8 пройшла шлях від вихователя ясельної до вихователя старшої групи. Потім влаштувалася у школу №2. І тут довелося пройти чи не усіма педагогічними щаблями. Вихователь групи продовженого дня, вчитель початкових класів, заступник директора з навчально-виховної роботи… У 2014-му відважилася спробувати свої сили і взяла участь у конкурсі на посаду начальника управління освіти. Не минуло й півтора року, як мене призначили заступником міського голови з гуманітарних питань. Наразі знову очолюю управління освіти.
- Кажуть, двічі в одну річку не ввійдеш. Але, видно, це не про Вас, пані Ольго. Як почуваєтеся на старій новій посаді?
- Якщо у 2014 році на хвилі революції, коли у всіх було бажання щось змінювати, страху, як такого, не було. Не боялася, що не впораюся з обов’язками. Але коли прийшла на цю посаду, зрозуміла, наскільки це складна і відповідальна робота, адже у підпорядкуванні 16 закладів - 5 загальноосвітніх шкіл, 8 садочків, 3 позашкільні. Вдячна фахівцям управління за командну роботу. У 2014-2015 роках нам вдалося запровадили низку новацій – створено електронну чергу у садочках, змінено типи дошкільних закладів, виведено частину перших класів із дошкільних закладів, запроваджено інклюзивну освіту, проведено капітальні ремонти.
Цьогоріч, через 5 років, я знову повернулася в управління освіти. Почуваюся набагато впевненіше. Працюючи на посаді заступника міського голови, набула чималого досвіду. Проте, не скажу, що і зараз все так просто. На часі - процес реформування закладів освіти. Тож роботи – не початий край. Маємо провести глибокий аналіз, визначитися, на базі якого закладу функціонуватиме ліцей, у яких школах будуть гімназії… Не секрет, що буде рух дітей, вчителів. Маємо докласти усіх зусиль, щоб успішно провести реформу.
- Як потрапили в політику?
- Як то кажуть: якщо ти не йдеш в політику, то політика прийде до тебе. Так сталося і зі мною. Під впливом Революції гідності у 2015 році і я вирішила позмагатися за депутатський мандат. Тоді мені не вистачило кілька десятих бала до депутатства. Особливо не жалкувала. Але коли міський голова Олександр Супрунюк запропонував стати його заступником, погодилася. А чому б не спробувати свої сили у ролі управлінця місцевого самоврядування. За 5 років перебування на цій посаді я набула чималого досвіду. А ще сама для себе довела, що можна бути чесним політиком.
Наприкінці минулого року вперше увійшла до місцевого парламенту. У міській раді представляю фракцію «ВО «Батьківщина».
- Скільки виборців проголосувало за Вас? Чи задоволені результатом виборів?
- На місцевих виборах у 2020 році набрала небагато голосів – 56. Але не розчарована, бо ж зовсім не працювала з виборцями, оскільки була зайнята основною роботою. Очолювала штаб з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, мала багато функціональних обов’язків як заступник міського голови. Відтак я зробила висновок, що потрібно зустрічатися з виборцями, треба йти до людей.
- Які міські проблеми плануєте вирішити за час своєї депутатської каденції?
- Я очолюю постійну комісію міської ради з питань гуманітарної сфери, регламенту, депутатської діяльності, законності, правопорядку, антикорупційної діяльності. Звісно, що основну увагу приділятиму розвитку соціальної сфери міста. Серед пріоритетів й культура та освіта.
Проте це не означає, що не звертатиму увагу й на інші напрямки життєдіяльності міста.
Потрібно розвивати інфраструктуру у паркових зонах. Хочеться, щоб у нашому місті було якомога більше спортмайданчиків. А ще до роботи потрібно залучати молодь міста. Від неї надходять цікаві пропозиції, але, на жаль, вона не охоче береться за їхню реалізацію. На мою думку, потрібно створити молодіжну громадську раду при виконкомі. До речі, в цьому напрямку вже є певні напрацювання. Поєднання молодості і досвіду має дати хороші результати.
- Які Ваші перші враження про новобраний міський парламент. Чи комфортно почуваєтеся у раді нового скликання?
- Дивує, що окремі депутати керуються принципом «не знаю як, аби не так». Коли вже сформований бюджет, коли його розпорядники знають, якими коштами можуть розпоряджатися, не доречним є рух коштів: там забрати, а туди додати. Ми ж маємо на благо людей працювати. У кожного з них свої запити. Ми маємо їх проаналізувати і розставити пріоритети. Вважаю, що мають бути довгострокові програми. А в депутатській роботі - конструктив. Вже не раз спостерігала, як на засіданнях постійних депутатських комісій колеги-депутати ставлять запитання, аби поставити. Їх не цікавить відповідь на них. Ми ж представляємо громаду, яка делегувала нам свої повноваження. Тож маємо добросовісно працювати спочатку у комісіях, потім на сесійних засіданнях. Прикро, що окремі обранці на пленарних засіданнях влаштовують шоу, показують видимість роботи. Цього не повинно бути.
Депутати мають виважено підходити до кожного питання. В першу чергу, вивчити нормативні документи, навчитися комунікувати з депутатами не залежно від політичної приналежності, висловлювати свою думку і відстоювати її з гідністю, водночас прислухатися до думок колег-депутатів, фахівців виконавчого комітету. Бути чесними, порядними та справедливими. Принаймні я намагаюся керуватися цими принципами і як депутат, як керівник освітньої галузі.
- Наскільки раціонально, на Вашу думку, розподілили бюджет-2021?
- Вважаю, що бюджет-2021 – збалансований. А це значить, що всі сфери міста будуть розвиватися. Добре, що на рівні виконавчого комітету проводяться зустрічі з головними розпорядниками коштів. Звісно, кожен керівник прагне більше коштів залучити на розвиток своєї галузі. Але треба розуміти, що місцева казна не бездонна. Тож варто визначатися з пріоритетами. Наприклад, мене, як керівника освітньої сфери міста, турбують питання безпечної життєдіяльності шкіл та садочків, заміна вікон, побудова спортивних майданчиків. У зв’язку з реформуванням заклади потребують й кращого матеріально-технічного забезпечення.
- Як вдається поєднувати роботу з депутатською діяльністю?
- Праця, праця і ще раз праця. Все встигаю, бо зарання встаю і пізно лягаю спати. Це у мене від мами. Вона - великий працелюб. Тож привчила й мене з дитинства до роботи. Прокидаюся о 5.15 годині. Зарядка, молитва, обливання холодною водою. День розпланований по годинах. Часом, графік може бути й гнучким. Доводиться переплановувати роботу, але я навчилася дуже швидко виходити із непередбачуваних ситуацій. Спершу було складно. Бо вчительська робота – від дзвінка до дзвінка. Потрібно вміти розставляти пріоритети: що зробити в першу чергу, а що можна й відкласти. Це дуже важливо.
- Як родина поставилася до Вашого рішення йти в депутати?
- Чоловік, донька і син завжди мене підтримують, яку б посаду я не займала. А загалом в родині всі звикли, що мама має бути активною. Коли мама задоволена - щаслива й родина. Вони мною пишаються. І мені дуже приємно. Чоловік також займає керівну посаду, тож з розумінням ставиться до того, що я можу затриматися чи принести додому «роботу». Наші стосунки побудовані на взаєморозумінні та довірі. І це важливо.
Якщо вдома ти відчуваєш підтримку, це допомагає впевнено почуватися у собі, у житті і, звісно, на роботі.
- Справ у керівника освіти вистачає. Додалося роботи у зв’язку з процесом реформування галузі. А тепер ще й депутатська діяльність. Чи знаходите час для дозвілля? Як релаксуєте, Ольго Петрівно?
- У вільний час опановую нормативні документи. І це, без перебільшення, вже увійшло у звичку. Можу це навіть назвати своєрідним захопленням. Зрештою, чим краще ти знаєш законодавство, тим впевненіше почуваєшся на своїй посаді, у депутатському кріслі.
Люблю спілкуватися з позитивними людьми. Ввечері із задоволенням переглядаю детективи.
З дитинства ходжу у лазню. У вихідні для мене найкращий релакс – це лазня у колі хороших друзів. Втома, негатив, накопичені за тиждень, випаровуються.
